опис досвіду роботи - Мої файли - Каталог файлів

[ Викачати з сервера (19.9 Kb) ]	28.11.2014, 19:06
Відділ світи Локачинської райдержадміністрації Павловичівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня Правова освіта як засіб соціалізації школярів з досвіду роботи учителя правознавства Дерефінки Наталії Зіновіївни ІІ кваліфікаційна категорія Радість відкриття,здивування перед істиною, здобутою власними силам, дає людині самоутвердження, переживання гордості, поваги до самого себе. ( В. О. Сухомлинський) Головна мета сучасної освіти – виховання людини, здатної діяти в соціумі з урахуванням позицій інших людей, тобто формувати соціальну компетентність учнів. Школа має завдання виховувати громадянина, для якого демократичне суспільство є середовищем розкриття його творчих можливостей, задоволення особистих і суспільних інтересів, усвідомлення власної ролі в житті. Тобто завдання школи - готувати громадянина як соціально компетентного, активного, відповідального суб’єкта суспільства, в якому поважаються права, цінність і гідність кожної особистості, а розбіжності між індивідуумами і соціальними групами людей вирішуються справедливо і конструктивно. Відповідно я обрала проблемну тему, над якою працюю: «Правова освіта як засіб соціалізації школярів» Проблеми соціалізації завжди перебували в центрі уваги як закордонних, так і вітчизняних педагогів та психологів. В працях Р.Дарендорфа (ФРН), С.Ленгтона (США), О.Асмолова, Б.Ліхачова, І.Кона (Росія) детально розглядається зміст процесу соціалізації та її фактори. У роботах українських вчених (Є.Головка, Л.Осьмак та ін.) підкреслюється роль сучасних соціальних інститутів у самоусвідомленні особою свого соціального статусу, соціальної ролі та власного Я («Я-концепція»), вивчаються можливості нових технологій щодо накопичення соціального досвіду (К.Баханов), відпрацьовуються сучасні інноваційні моделі входження особистості в суспільне життя (Сохань Л.В., ЄрмаковІ.Г. та ін.). Отже, ця проблема на концептуальному та науково-теоретичному рівні вже досить розроблена. Але існує нагальна потреба більш широкого її опрацювання в методичній та практичній площині. Тому тему даної роботи вважаю актуальною. Практична спрямованість курсу правознавства забезпечується включенням в розповідь вчителя цікавих правових ситуацій з реального життя (особливо ситуацій, що стосуються життя підлітків), прикладів судової практики; постановкою запитань, які дають змогу школярам пов'язати матеріал уроку із соціальним досвідом. Соціалізації учнів сприяє вивчення курсу практичного права. Цей курс розвиває емоційно-ціннісне ставлення до життя, формує активну позицію особистості, сприяє набуттю досвіду громадянських дій, демократичної поведінки, ефективного спілкування, розвиває уміння і навички конструктивно - критичного мислення, ініціативи, самостійності, навичок колективної діяльності і прийняття колективних рішень. У своїй роботі з учнями я використовую такі технології: проекті, інтерактивні, комп’ютерні, ігрові. Уміння школярів спілкуватися правовою лексикою, логічно міркувати, приймати чіткі правові рішення розвиваю з допомогою інтерактивних методів учіння: ігри, «мозковий штурм», кіноклуб, дискусія, робота в групах, «займи позицію» та ін. Ефективною і улюбленою для учнів є робота в групах. Робочі групи формуються самими школярами в залежності від талантів, якими володіють діти. Адже ми знаємо, що кожна дитина народжується з певним видом таланту, а деколи не одним. (Додаток 1.) Ігри, дидактичні вправи розвивають увагу, пам’ять, уміння класифікувати та систематизувати матеріал, комбінувати його, знаходити помилки та недоліки, виховують працьовитість, толерантність. Так гра «Віднайди журналіста-втручальника» поглиблює знання про право на особисте життя, на таких уроках мої діти вчаться знаходити порушення цього права на прикладах щоденної преси, вчаться аналітично мислити, працювати з інформацією, вільно дискутувати на задану тему, розвивають вміння висловлювати та відстоювати свої погляди. (Додаток 2.) Метод «Займи позицію» я використовую для обговорення дискусійних питань. При цьому учні вчаться аргументовано відстоювати свою думку. (Додаток 3). Під час використання «Мозкового штурму» уникаю «закритих питань», на які діти могли б однозначно відповісти. Учні вчаться швидко і чітко формулювати свою думку, висловити ідею чи спосіб вирішення проблеми. Також у своїй практиці я використовую проектний метод, який спонукає учнів виявити інтелектуальні здібності, моральні і комунікативні якості, продемонструвати рівень оволодіння знаннями і вміннями, здатність до самоосвіти і самореалізації. Наприклад, виконання проекту учнями 9 класу «Що таке сім’я?». Практичне втілення демократії демонструємо разом з учнями школи під час виборів шкільного самоврядування. Тему «Права та обов’язки батьків та дітей» обговорюємо під час роботи шкільної ради профілактики правопорушень. Екскурсія до Локачинського районного суду допомагає краще уявити процеси, які вивчаються в темі «Кримінальне право», «Адміністративне право». З юридичними професіями учні знайомляться при безпосередній зустрічі з представниками цих спеціальностей. Надзвичайну зацікавленість викликають написання есе «Якби я був Президентом…» Курс практичного права - гуманітарний предмет. Для вирішення практичних завдань виходжу за рамки уроку і разом з учнями вирішую багато завдань в позаурочний час. А саме в позаурочний час я використовую метод «Кіноклуб», який допомагає збагнути моїм учням сутність та застосування прав людини через кіно та мультиплікаційні стрічки. Оскільки часу (45 хв.) на уроці не вистачає для повного перегляду стрічки, тому ми з учнями переглядаємо фільми в позаурочний час, наприклад, в рамках Всеукраїнського тижня права. Післямовна дискусія допомагає поділитися емоціями та сприйняттям, інших змушує замислитися, ще когось заперечити та представити альтернативний погляд. Наприклад, перегляд та обговорення тематичних кінофільмів: «Той, що танцює з вітром», «Це життя для тебе», «Поліана», «Заплутана історія», «Я хочу танцювати» та ін. (Цикл про права людини). (Додаток 4) Складною проблемою є вирішення питання оцінки роботи та знань школяра при вивченні курсу практичного права. Педагоги знають про переживання учня, який відповідає біля дошки. Ще один момент перевірки знань: чи цікаво слухати матеріал іншим дітям, які це вчили вдома? Як готується до наступного уроку учень, якого оцінили на попередньому уроці? Цих проблем уникаю, використовуючи колову систему опитування. Методика оцінювання полягає в тому, що школярі класу діляться на групи – по три-чотири учні в кожній. При опитуванні склад та розміщення дітей незмінні. Перші номери у кожній з груп обирають із запропонованих питань одне і готуються до усної відповіді біля вчителя, щоб не заважати іншим. Другі номери виконують тестові завдання, треті – готують письмову відповідь на питання, четверті – вирішують правові задачі. Цей метод опитування займає 10 хвилин при відпрацьованій системі на звичайному уроці. На підсумковому уроці учні міняються номерами і видами завдань. Отже, за один підсумковий урок школяр отримує чотири оцінки. Від однієї з них на вибір він може відмовитись. Переконалася, що цей метод має значні переваги: індивідуальний підхід до учня, об’єктивність оцінювання відповіді, вирішення проблеми накопичення оцінок, самостійність роботи дитини, неможливість прийти на урок непідготовленим, зняття внутрішньої напруги та стресу перед опитуванням. Колова система опитування має свої недоліки: витрачається багато часу на підготовку завдань. Чіткі правила виконання роботи попереджують процес списування. У тому випадку, коли для опитування я використовую фронтальну форму, урок починаю з опрацювання нового матеріалу і роботи з опорним конспектом. Ключові моменти домашнього завдання опитую в ході пояснення нового матеріалу, опираючись на знання, здобуті на цьому уроці. Використовуючи наведені методи роботи, спостерігаю їх доцільність та результативність. Мої учні є призерами олімпіад з правознавства та студентами юридичних вузів та технікумів. Позакласні заходи з цього предмету з цікавістю відвідує велика кількість учнів. Отже, тільки система урочної та позаурочної правової освіти дає можливість домогтися поставленої мети – сприяти правовій соціалізації учнів на уроках правознавства. Вивчення правознавства стає запорукою того, що право буде слугувати регулятором життя учня, а не перешкодою на шляху вирішення його конкретних проблем. Це виявляється не тільки в правомірній поведінці учнів, а і в їх професійному самовизначенні. На завершення хочу висловитися словами В.О. Сухомлинського з листа до дочки: «Моє заповітне бажання – передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити». Додаток 1 Робота в групах. Опрацювання теми та опорного конспекту з теми «Демократія – влада народу». Завдання для роботи в групах: «Аналітики» - проводять порівняльний аналіз стану демократичного режиму країн України та Швеції; «Бібліографи» - на основі існуючих визначень демократії сформулюють означення, яке, на їх думку, повністю відображає це поняття; «Історики» - встановлюють історичну послідовність подій, які ілюструють процес розвитку демократії; «художники» - зображують асоціації, які виникають при слові «демократія». Такий підхід до вибору завдань вимагає певної підготовки вчителя та значних затрат часу. Проте, я вважаю, що цілі виправдовують засоби. Додаток 2 Гра «Віднайди журналіста-втручальника» Завдання:  поглибити знання про право на особисте життя, знайти порушення цього права на прикладах щоденної преси;  навчитися аналітично мислити, працювати з інформацією, вільно дискутувати на задану тему, розвинути вміння висловлювати та відстоювати свої погляди. Кількість учасників: весь клас. Час: урок. Матеріали: - будь-які щоденні газети: «Факти», «Сьогодні», «Комсомольська правда», «Україна молода», місцеві газети тощо. Інструкції/поради ведучому: 1. Розбийте дітей на 3 групи. 2. Роздайте групам газети. 3. Поясність дітям завдання – знайти в газетах статті, що, на їхній погляд, порушують право людини на особисте життя. 4. Підготуйте листа журналісту, відповідальному за матеріал, про порушення права на особисте життя з вимогою вибачитися та надрукувати спростування. Закріпіть знайдене порушення відповідною статтею Кодексу. 5. Після завершення завдання, представник групи презентує результати пошуку журналіста – втручальника. 6. Широке обговорення кожної статті, де учні знайшли порушення права на особисте життя. Зворотній зв’язок: Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей: - чи сподобалось їм працювати у команді? - чи багато статей із порушенням права на особисте життя були знайдені в газетах? - як можна боротися з таким явищем? - чи допоміг пошук журналіста – втручальника краще засвоїти та розкрити сутність права на особисте життя? Мовою документів: На сьогоднішній день, право на особисте життя гарантується кожному: - Загальною декларацію прав і свобод людини (1948) - Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (1966) - Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950) - Конвенцією про право дитини (1989) Право на особисте життя також охороняється Конституцією України (ст.23 «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфідеційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини), Кримінальним, Цивільним та Сімейним Кодексами України. 24 статті йдеться, що громадяни рівні перед законом. Також Конституція України кожному гарантує право на повагу до його гідності. Стаття №29 гласить: «Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість». Наступна стаття Конституції гарантує недоторканість житла. Стаття 182 Кримінального Кодексу встановлює відповідальність за незаконне збирання, зберігання або поширення конфіндеційної інформації про особу без її згоди або поширення інформації публічно. Залежно від ступені тяжкості, відповідальність можу бути у вигляд штрафу. Виправних робіт, арешту або обмеження волі до трьох років. Сімейний Кодекс також не допускає втручання у сімейне життя (стаття 7) та гаранту таємницю усиновлення (ст. 226-228). Якщо вчитель, сусіди, будь-яка інша людина буде поширювати чутки, листи або будь-яку іншу інформацію стосовно того що людина є нерідною, усиновленою (удочереною) є підстави розпочати цивільний процес. Це питання стосується тільки дитини та ї родини. Права на особисте життя та його таємницю гарантується статтею 301 Цивільного Кодексу України. Крім того, гарантується право на особисті папери – документи, фотографії, щоденники (ст. 303 ЦК), на таємницю кореспонденції (ст. 306), захист особи при проведенні фото-, кіно- та телезйомок (ст.307). Якщо дитину без її бажання будуть знімати на мобільних телефон, викладати без її згоди знімки в Інтернеті, вивішувати світлини або приватну інформацію на дошках оголошення й таке інше – безперечно, учень має право розпочати цивільний процес та відстояти своє право на особисте життя. Якщо будь-яка людина буде від імені учня вести блог в Інтернеті, писати коментарі, викладати приватні дані (номер школи, класу, мобільного телефону, місце роботи батьків тощо) – це також є підставою для цивільного позову. Крім того, як і при порушенні інших немайнових прав, у разі порушення права на особисте життя, кожен має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до статей 23 та 280 Кодексу. Стаття 8 Європейської Конвенції прав людини забезпечує право на повагу приватного і сімейного життя. У ній йдеться, що кожен має право на повагу його особистого та сімейного життя, житла та кореспонденції. Втручання у забезпечення цього права не допускається за винятком випадку, коли таке втручання передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки і суспільного порядку, економічного благополуччя країни, у цілях недопущення безладу або злочинів, для охорони здоров’я або захисту прав і свобод інших осіб. Додаток 3 «Займи позицію» Цей метод допоможе під час суперечки чи дискусії, надасть можливість висловитися кожному, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або навіть перейти на іншу в будь-який час, якщо аргументи протилежної сторони були переконливими. Предметом обговорення мають бути дві протилежні думки, які не мають однозначної (правильної) відповіді. Порядок використання методу Розмістіть плакати у трьох протилежних кінцях кімнати. На першому з них має бути написано «Згоден», на другому — «Не згоден», на третьому — «Не можу визначитися». Як варіант, на аркушах можна тезою викласти протилежні позиції щодо проблеми: наприклад, «Україна – правова. демократична держава» і «Україна – залежна держава від інших країн». У новостворених групах учасники-«однодумці» обговорюють свою позицію та добирають аргументи на її підтримку. На це та на підготовку її оприлюднення дається лише кілька хвилин. Кожна група обирає спікера, який презентує позицію групи перед усіма учасниками. Інші члени групи також можуть висловлюватися. Вислухавши різні точки зору, запитайте, чи не змінив хтось із учасників своєї думки, чи не бажає перейти до іншого плакату? Якщо такі учні є, варто попросити їх обґрунтувати причини свого переходу. Попросіть учнів назвати найпереконливіші аргументи своєї та протилежної сторони. Під час проведення вправи необхідно дотримуватися таких правил: - говорити по черзі, не переривати інших — одночасно говорить тільки одна людина; - не сперечатися; - не повторювати вже висловлені ідеї; - переходити від одного до іншого плакату можна будь-коли, однак треба вміти пояснити причини зміни своєї позиції; - вислуховувати аргументи й ідеї інших; - бути готовим відповісти на запитання, які аргументи або ідеї вам сподобалися найбільше. Завдання: 1. Обговоріть вашу позицію в групі однодумців. 2. За 3–4 хвилини створіть список з 3 аргументів на підтримку вашої. 3. Оберіть спікера і представте ваші аргументи перед класом. 4. Прослухайте презентації усіх груп. 5. Ви можете ставити запитання (по 1 для кожної групи). 6. Обговоріть, чиї аргументи були найбільш переконливими. 7. Хто хоче змінити позицію і перейти в іншу групу? Чому? Додаток 4 Кіноклуб. Стрічка «Поліана» Завдання: • замислитися над цінністю свого життя, цінністю життя інших людей; • навчитися цінувати кожну життєву мить; • навчитися вільно дискутувати, розвинути вміння висловлювати та відстоювати власні погляди. Інструкції / поради ведучому: 1. Спільно перегляньте стрічку. 2. Підготуйте перелік питань для дискусії. 3. Діти самостійно визначаються, хто має виступати першим та висловлювати свої враження після перегляду стрічки. Вітаються доповнення та різні погляди. Спробуйте почути кожного. 4. Можна запропонувати учням письмово висловитися стосовно побаченого у стрічці: що більше вразило, про що змусило замислитися, чи навчила стрічка цінувати своє життя та життя інших людей, поважати права людини? 5. Можна запропонувати дітям поділитися на команди «Критиків» та «Симпатиків». Перші повинні критикувати змістовне наповнення стрічки та не розкриття права на життя на цьому прикладі. Другі – висловлювати підтримку стрічці та заперечувати зауваженням перших. Зворотній зв’язок: Подякуйте дітям за їхню роботу, а також обговоріть виконання вправи, зокрема, запитайте дітей: - чи сподобалось їм працювати у команді? - чи думають вони, що щось змінилося в них, їхньому ставленні до людей, до власного життя та здоров’я після перегляду стрічки? - чи допоміг перегляд стрічки краще засвоїти та розкрити сутність права на життя?
1 2 3 4 5 Категорія: Мої файли \| Додав: Наталія
Переглядів: 342 \| Завантажень: 109 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0